Та чи правдиві ці історії з ангелами? – запитаєте ви. Хіба це не виглядає якоюсь гарною легендою чи міфом? До того ж, як ці ангели можуть прислужитися нам у наших труднощах?
Насамперед слід сказати, що ангели існують, навіть якщо ми їх не бачимо, навіть якщо про них не думаємо. Це правда віри Церкви. Насправді Бог створив три види сотворінь:
- тварин, які мають тіло, але не мають душі;
- людей, що перебувають у центрі всіх створінь, маючи водночас і тіло й душу;
- й ангелів, які є чистими духами і не мають тіла.
Ангели – це суто духовні створіння, невидимі для наших очей, безсмертні, котрі, які і ми, наділені розумом, волею і свободою. Цю свободу ми використовуємо, щоб робити вибір – кожної миті – на користь чи не на користь любові. Й ангели використовують її так, як ми, але для єдиного і остаточного рішення: за чи проти Бога і любові. Вони мають повну волю, щоб визначитися, але для них, що перебувають поза часом, ідеться про невідворотний і вічний вибір. Деякі з них через свою гордість вирішують сказати «ні» у відповідь на Божу любов, йдучи за сатаною, і приєднуються до бунтівних ангелів. Це таємниця зла. Інші вирішують сказати «так» Богові навіки, цілковито з’єднатися з Ним і підпорядкуватися Йому. Це досконалі створіння, які безперервно прославляють Господа і в усьому служать Йому.
Ангели існують і діють, що є очевидним упродовж Священної Історії. Ось декілька прикладів:
- Гавриїл звіщає Марії про прихід Спасителя і заспокоює зарученого з нею Йосифа;
- ангели під час Різдва проголошують народження Христа;
- ангел приходить утішити самого Ісуса і допомогти Йому в пустелі і в Гетсиманському саду;
- інший ангел з’являється Петрові у в’язниці;
- Михаїл здобуває перемогу в ім’я Христа в останні часи.
Добре, припустімо, що ангели існують… але як вони можуть зарадити нам у наших випробуваннях сьогодні?
Вони безтілесні, тобто не мають фізичного виміру, не хворіють. Вони вирішили полюбити раз і назавжди: їм не притаманні наші вагання, наша злопам’ятність, наші слабкості. Вони їм геть чужі. Загалом, їхнє життя надзвичайно спокійне, позитивне, постійно опромінене любов’ю. То ж хіба вони можуть розуміти наше життя, з його боротьбою і труднощами? Якою може бути їхня роль у світі?
Отож, насамперед вони не захотіли залишитися самі, як свого роду еліта, вища за людей, скалічених своїми гріхами. Вони пішли за Божим задумом і почали служити не лише Йому, але служать також і нам у трьох головних сферах.
Передовсім вони є Божими посланцями. І не лише до Марії, Йосифа і великих святих; але також і до нас, до кожної людини. Вони, у повному значенні, є провісниками Бога: вони доносять до нас Його слово, заохочуючи нас бути до нього уважнішим, більше прагнути його слухати, краще його розуміти, а особливо застосовувати його в житті.
До того ж, кожна людська особа довірена опіці й допомозі окремого ангела, її хоронителя. Святий Василій Великий каже: «Кожний вірний має поруч себе ангела – охоронця і пастиря, що провадить його по життю». У важкі хвилини цей ангел, який призначений нам особисто, захищає нас і чуває над нами. Тому ми ніколи не залишаємося на самоті, ніколи не є покинуті. Окрім допомоги Пресвятої Тройці – Отця, Сина і Святого Духа, а також святих, ми отримуємо постійну допомогу нашого ангела хоронителя! Так само кожен з тих, хто нам дорогий, має особистого ангела. Навіть якщо ми віддалені від наших близьких, вони постійно і дуже ефективно пов’язують нас із ними.
Отож, у важких ситуаціях пам’ятаймо про своїх ангелів. Подумаймо про те, щоб послати їх попереду себе, аби вони порозумілися з ангелом тієї людини, з якою ми повинні зустрітися у якійсь справі чи в якихось делікатних обставинах. Вони добре домовляться між собою, щоб приготувати ґрунт для порозуміння, адже прагнуть тільки миру!
Вони є також пастирями, як каже святий Василій Великий. Вони навчать нас слухати Бога, розуміти, чого Він від нас очікує, сповнювати Його волю. Як тільки ми це приймемо, вони провадитимуть нас до щасливого кінця через життєві труднощі: «Піде перед тобою ангел Мій» (Вих. 23:23).
Таким чином, ангели присутні всюди і завжди поруч з людьми, у будь-яких обставинах їхнього життя. Отож, дякуємо Господу за ці досконалі створіння, які прагнуть лише захистити нас від зла, чувати над нами, заохочувати нас любити ще більше; за ці створіння, які не тільки є чарівливими істотами, але й незбагненними для нашої людської обмеженості. Насправді вони є для нас товаришами у дорозі, духовними братами, які схиляються над нашою слабкістю не для того, щоб її судити з погляду власної досконалості, власної вічної згоди, а щоб прийти нам на допомогу, утвердити нас у нашій особистій згоді, яку ми даємо Господу.
